Освальдо Гуаясамін (кеч. Oswaldo Guayasamín, ісп. Oswaldo Guayasamín, *6 липня 1919, Кіто, Еквадор — †10 березня 1999, там же) — живописець і скульптор з Еквадору, відомий майстер з Латинської Америки 20 століття. Малював стінописи, портрети, пейзажі, символічні образи в картинах.
Освальдо народився в бідній родині в місті Кіто. Злидні були повсякденною буденністю. Родина мала 10 дітей, Освальдо був найстаршим. Батько був індіанцем, мати - з метисів. Прізвище Гуаясамін перекладається з діалекту мови Кечуа як «Білий птах».
В школі навчався погано, поміняв декілька шкіл. Нічого, окрім малювання і гри на гітарі, хлопця не приваблювало. Важливим етапом в житті Гуаясаміна було навчання в Школі красних мистецтв міста Кіто. В школі мистецтв він навчався з насолодою і пристрастю, яку закінчив на відмінно у 1941 році. Вже у 1942 році сам організував свою першу виставку. Його почав пестити успіх і художник отримав запрошеня на роботу до Сполучених Штатів.
Це звична практика в Америці 20 століття, де могутня фінансова держава запрошує до праці на своїх теренах митців з різих країн і різних за фахом. В Сполучених Штатах тимчасово працювали Ігнасіо Сулоага ( Іспанія ), скульптор Карл Міллєс ( Швеція ), актори Ів Монтан , Катрін Деньов ( Франція ).
Сам художник поділяв всю свою творчість лише на 2 періоди :
Цікавішим і значущішим виявився цикл «Дорога Сліз». Створений за 2 роки цикл має 103 картини і відтворює життя індіанців Латинської Америки. Дещо графічна манера живопису Гуаясаміна з використанням художнього образу-знаку і обмеженого колористичного ладу дозволяла працювати дуже швидко.
Після великого вернісажу в Кіто у 1951 році, картини виставляли в багатьох мистецьких центрах світу.В 1956 році в Іспанії цикл отримав премію.
Гуаясамін неодноразово звертався до створення портретів. Незважаючи на спрощену манеру малювання, вони реалістичніші, ніж головна частина творів художника.Серед них і портрет політичного лідера Куби - Фіделя Кастро, Саскії Гуаясамін, Тоті Родрігес, Габріели Містраль, декілька автопортретів.
Освальдо Гуаясамін мав визнання при житті. Про це свідчать вернісажі в столицях різних країн світу. У 1983 році його картини побачили глядачі в Москві і в музеї Ермітаж. Виставку творів Гуаясаміна створив в 1973 році Музей сучасного мистецтва в Парижі. Кількість відвідувачів виставки сягнула півтора мільона .
Мистецтвознавці вказують на впливи на творчість художника витворів художників Мексики 20 століття( Діего Рівера , Ороско, Сікейрос тощо ). Це так і не так. Бо ніякий з справжніх художників Латинської Америки не міг байдуже пройти повз видатні досягнення мекиканських майстрів в стінописах,в станковому живопису, в розробці власне латиноамериканської тематики. До того ж, Гуаясамін жив в Мексиці, на власні очі бачив услівлені стінописи ,працював в майстерні Хосе Клементе Ороско ( 1883-1949 ). Але незначні запозичені деталі не зробили з Гуаясаміна копіїста чи невдалого епігона Ороско. Його індивідуальна манера вибудована на символічному використанні фарб і образів, стилізації індіанських облич, особливій деформації художніх форм при збереженні реаластичних витоків цих форм. Людські руки відіграють часто головну ролю в картинах Гуаясаміна і вражають виразністю, значно більшою, ніж людські обличчя.
Художник довго страждав від расизму оточення, прини́ження і обра́з, штучної відокремленості себе, як індіанця за походженням. Тому темами його картин стали людське страждання, сліпий відчай, острахи, пригнобленість людини і спротив цьому пригнобленню, туга.
Потяг до символів значно відбився в пейзажах, де переважають значно спрощені форми і гір, і будинків, і водойм. При цьому вони цілком впізнаваємі.
Це частина статті Вікіпедії, що використовується за ліцензією CC-BY-SA. Повний текст статті тут →
