Генрі Мур

Генрі Спенсер Мур (англ. Henry Spencer Moore, 30 липня 1898(18980730), Кастлфорд, Західний Йоркшир — 31 серпня 1986, Гартфордшир) — британський художник та скульптор.

Походив з шахтарської родини. У одинадцятирічному віці вирішив стати скульптором, почувши про Мікеланджело і його досягнення. Брав участь у Першої світовій війні, був отруєний газами у бою під Камбре (1917).

Продовжив традицію монументальної фігуративної пластики та збагатив її новими художніми методами формоутворення. У творчості Мура простежується тенденція, спрямована на освоєння «відкритої форми»; його метою була передача взаємодії пластичної маси і простору, як оточуючого скульптуру, так і укладеного всередині неї.

Мур народився 30 липня 1898 у Каслфорді (графство Йоркшир). Після Першої світової війни навчався у Художньому коледжі у Лідсі та Королівському художньому коледжі у Лондоні, де викладав з 1924 по 1932; там Мур зустрів свою майбутню дружину, студентку лондонського Королівського художнього коледжу Ірину Радецьку. Ірина народилася в Києві 26 березня 1907 року. В 1917 році під час більшовицького перевороту її батько Анатолій Радецький був убитий. Мати Варвара залишила Ірину в Києві з бабусею, та невдовзі бабця померла. Ірина згадувала, як ховали бабусю в землі, загорнувши лише в простирадло. 10-річна дівчинка, втративши сім'ю і отримавши чергову травму, опинилася в будинку для глухонімих дітей, прибирала там за їжу і жила на вулицях Києва з іншими дітьми, які так само втратили все. В 1919 році за підробленим польським паспортом Ірину змогли відправити у Францію, де через Польське посольство її знайшла мати. Коли Ірина приїхала в Париж, вона мала роздутий живіт голодуючої дитини. В Парижі вони прожили 3 роки, а в 1921 році виїхали до Англії. В Лондоні Радецька поступила в Королівський художній коледж, в якому викладав Генрі Мур; у липні 1929 року вони одружилися, а в 1946 у них народилася дочка Мері. Мур залишив роботу у коледжі лише одного разу для здійснення поїздки до Італії. Мур завжди цікавився скульптурою Стародавньої Греції, етрусків та майя. Під впливом цього захоплення, а також ідеї «вірності матеріалами», висловленої критиком Роджером Фраєм, він звернувся до створення підкреслено матеріальних форм, що символізують природне, земне начало. На їх основі будуються його скульптури, серед яких переважають жіночі фігури та композиції на тему родини та материнства. Спочатку його роботи були достатньо близькі до реальних об'єктів, пізніше набули абстрактний характер.

Для церкви Св. Матвія у Нортхемптоні він створив у 1943–1944 статую Мадонни з Немовлям. Персональна виставка Мура у Музеї сучасного мистецтва у Нью-Йорку принесла йому славу одного з найкращих майстрів XX століття. 1948-о року на венеціанській виставці Бієнале він отримав міжнародну премію, а 1953 — таку ж премію на Бієнале у Сан-Паулу. Серед його численних творів — скульптурні композиції для будівлі редакції журналу «Таймс» у Лондоні, для будівлі ЮНЕСКО у Парижі, банку Ламберт у Брюсселі та Лінкольновському центру у Нью-Йорку.

Вражаюча художня цілісність його творів не має аналогів в історії скульптури. Форми плавно та органічно перетікають один в одного, іноді утворюючи поглиблення та зяючі порожнечі, «дірки». Однак Мур ніколи не займався проблемами чистої форми, його цікавили образи, що нагадували природні форми: стародавні камені, тесані стихіями за багато століть; гірські печери, вимиті підземними потоками; ембріони у материнському череві; людське тіло як цілісна органічна система.

Художній образ представлявся майстру так, немовби, він відпочатку існував у самому матеріалі і лише очікував, поки його звільнить різець скульптора. Мур створював свої композиції з дерева, каменю, бронзи, залізобетону та теракоти, а також виконав ряд творів з дерева та свинцю, частини яких були скріплені туго натягнутими струнами або мідним дротом. У стилі його акварелей та малюнків пером отримала втілення підвищена сприйнятливість майстра до реалій навколишньої дійсності, але навіть у композиціях, виконаних у роки Другої світової війни у лондонському метро під час нальотів німецької авіації, головне місце відводиться виявленню найістотніших, узагальнених форм людського тіла, а емоції та індивідуальність моделей грають другорядну роль.

Це частина статті Вікіпедії, що використовується за ліцензією CC-BY-SA. Повний текст статті тут →

більше ...