Альберт Едельфельт

Альберт Едельфельт, повне ім'я Альберт Густав Арістід Едельфельт (Albert Gustaf Aristides Edelfelt 1854, Порво — 18 серпня, 1905 ) — фінський художник та ілюстратор 19 століття, швед за походженням.


Народився у місті Порво. Батько був архітектором. Йовірно, ще в родині батьків синову прищепили прагнення постійно навчатися і наплегливо малювати. Статки родини дозволили влаштувати сина до Малювальної школи Товариства фінських художників у місті Гельсінгфорс, а потім він продовжив навчання у Гельсінгфорському університеті.


Формування у Фінляндії капіталістичних відносин у економіці сприяло появі нових професій (друкар-газетяр, репортер, ілюстратор), хоча в країні не було значних художніх традицій через підкореність спочатку супердердаві Швеції, а після неї Фінляндія потрапила під управління Російської імперії. Едельфельт стане непересічним художником і ілюстратором.


Альберт Едельфельт відбув за кордон, де продовжив навчання у Антверпенській художній академії. До цього періоду належать твори у стилістиці академізму, що панував у більшості художніх академій західноєвропейських країн.


Художню майстерність удосконалював у Парижі, брав уроки у французького художника Жана-Леона Жерома при Школі красних мистецтв. З 1972 року він почав віддавати власні твори на виставки. Хоча перша картина «Стара» була створена ним самостійно у віці 18 років. Один рік він навчався у петербурзькій Академії мистецтв (1881-1882).


Відомо,що в початковий період перебування в Парижі він створив цілком академічну картину «Горацій і Лідія», ескіз до котрої роками зберігав у власному помешканні у Фінляндії. Але митця захопив реалізм і він остаточно перейшов на стилістику реалізму. Він не часто звертався до тем паризького життя, хоча серед них такий твір, як «Люксембурзький сад». Частка його творів має помітні впливи французького живопису другої половини 19 ст. з його безсюжетністю і увагою лише до колористичних і декоративних якостей («Літо», «Пані під жовтою парасолькою»). Але він вирішив працювати також над картинами з історичного минулого Фінляндії.


Нові умови до позвитку пейзажного живопису та побутового жанру сприяли піднесенню цих жанрів у 19 ст. Звертався до них і Альберт Едельфельт, переважно на національному колориті («Ринкова площа у Гельсінгфорсі взимку», «Перший сніг», «Копенгаген, порт», «Сад у Хайко»).


Незважаючи на звернення до істричного живопису чи пейзажів, престижних на вистваках у 19 ст., Альберт Едельфельт запам'ятався також як авторитетний буржуазний портретист. Його манера у портретному жанрі була доволі стриманою і часто закінчувалась пгруддям бо поясним форматом.


Лише у окремих портретах він відступав він поясного формата і звертався до схем парадного чи репрезентативного портрета. Серед них — «Портрет російського царя Миколи ІІ» (у повний зріст), формального володаря і Фінського князівства на той час, «Варвара Мятлєва, донька генерала Іллі Гавриловича Бібікова», декотрі інші, де митець, помітно обмежений офіційною замовою не відходив від розповсюджених схем парадного портрета та уяви у замовника про парадність зобаження. Тут Едельфельт йшов на зустріч смакам замовників.


Так, можливість портретувати представників російської царської родини художник використав для прохання надати Фінляндії окремий павільйон на Всесвітній виставці. І це право було на окремий виставковий павільйон отримано, що сприяло самоствердженню фінів як нації.


Зовсім іншим портретистом він поставав при зустрічі з непересічними особистостями, що не мали аристократичного походженя, не ховали власну меншовартість за титулами, а сам робили себе. Серед них — «Скульптор Вілле Вальгрен з дружиною у студії», пастель, 1886 р., Художній музей, Гетеборг, «Портрет Луї Пастера у лабораторії », французького науковця і мікробіолога, 1885 р., Музей д'Орсе або прихований подвійний портрет у картині «Не тільки гра на піаніно», 1884 р. Художній музей, Гетеборг, Швеція.

Це частина статті Вікіпедії, що використовується за ліцензією CC-BY-SA. Повний текст статті тут →

більше ...