Ченстоховська ікона Божої Матері, або Белзька ікона Божої Матері (пол. Obraz Matki Boskiej Częstochowskiej, Obraz Matki Bożej Jasnogórskiej, Obraz Czarnej Madonny, Częstochowska Ikona Matki Bożej, Częstochowska Ikona Bogarodzicy) — чудотворна ікона Богородиці, написана, за переказами, євангелістом Лукою в Єрусалимі на кришці стола Святого сімейства в Сіонській світлиці. Одна з найбільш відомих і шанованих святинь Польщі і Центральної Європи. Шанується однаково католиками та православними. Через темний відтінок обличчя також відома як «Чорна Мадонна».


Ікона зберігається в монастирі паулінів Ясна Ґура, розташованому в польському місті Ченстохова.


Ікона виконана на дерев'яній панелі розмірами 122,2 x 82,2 x 3,5 см. Належить до типу Одигітрія. Отрок-Христос сидить на руках Богородиці, правою рукою Він благословляє, а лівою — тримає книгу. На іконі залишилися кілька порізів, отриманих, ймовірно, від удару шаблею.


Згідно з переказом, ікона Ченстоховської Божої Матері належить до тих, що писані євангелістом Лукою на дошках від столів. Це не відповідає науковим даним — перші ікони на дошках з'явилися не раніше IV ст.


Перекази також повідомляють, що 66-67 років під час нашестя римських військ на чолі з Веспасіаном і Титом християни втекли в містечко Пеллу. Разом з іншими святинями вони зберігали в печерах і цей образ Богоматері. У 326, коли свята цариця Олена ходила до Єрусалиму для поклоніння святим місцям і знайшла Хрест Христовий, вона отримала в дар від християн цю ікону, привезла її до Костянтинополя і поставила в палацовій каплиці, де святиня перебувала впродовж п'яти століть.


В 1984 польські дослідники Анна Ружицька-Бризек і Єжи Гадомський провели фундаментальний аналіз ікони. За їхніми даними, Богородиця Ченстоховська була перемальована щонайменше двічі і, відповідно, містить три шари письма, причому перший з'явився не раніше ХІІ-ХІІІ ст. Другий — середини або другої половини XIV ст., виник під впливом італо-венеційської традиції. Третій шар Ружицька-Бризек і Гадомський датують 1430—1434 роками, тобто часом, коли коштом короля Ягайла проводилися консервація і реставрація.


Остаточні висновки польських фахівців такі: ікона має безсумнівно візантійське походження, однак остаточно сформувалася під латинським, зокрема, італійським впливом.


Появу ікони, визнаної за чудотворну, на руських землях джерела фіксують другою половиною XII століття. За яких саме обставин, не уточнюється, але перед тим ікона ніби побувала в Болгарії, Моравії та Чехії. У другій половині ХІІІ століття король Русі Лев Данилович (1228—1301), син короля Данила, привіз її до Белза та з великою почестю помістив у Белзький замок під опікою православного духовенства. Бартоломей Зиморович у своїй праці «Потрійний Львів» стверджував, що король Лев Данилович віддав отвівському монастирю святого Онуфрія на зберігання ікону Богородиці, мальовану нібито самим Лукою Євангелістом.


Після вигасання по чоловічій лінії галицької династії Рюриковичів, Руське Королівство займають по династичному праву успадкування споріднені з ними польські Пясти. У 1382 (за іншими даними — в 1377) сілезький князь Владислав Опольський, який тоді був Намісником Короля Руського Королівства, перевіз ікону з Белза спочатку до Львова, а потім до заснованого ним у 1352 Ясногорського кляштору отців-паулінів у Ченстохові. З того часу Богородиця Белзька стала називатися Богородицею Ченстоховською.


Переказ повідомляє, що коли татари вдерлися на Русь і обложили замок Белз, князь Владислав, сподіваючись на допомогу Божої Матері, виніс святиню з церкви і поставив на міській стіні. Пронизаний ворожою стрілою, чудотворний образ зберіг назавжди сліди минулої крові. Шкідлива мла, що спустилася тоді на татарське військо, примусила їх зняти облогу замку і віддалитися в свої межі. Тоді Заступниця Небесна, з'явившись князеві уві сні, повеліла перенести чудотворну ікону на Ясну Гору Ченстоховську.

Це частина статті Вікіпедії, що використовується за ліцензією CC-BY-SA. Повний текст статті тут →