Едвард Берн-Джонс

Е́двард Колі́ Берн-Джонс (англ. Sir Edward Coley Burne-Jones; *28 серпня 1833, Бірмінгем — †17 червня 1898, Лондон) — англійський художник.

Едвард Берн-Джонс народився в Бірмінгемі в сім'ї ремісника 28 серпня 1833 р. Початкову освіту здобув в бірмінгемській Школі короля Едварда. Талановитий юнак, з 1848 року він відвідував курси в урядовій школі дизайну. 1853 року, вирішивши стати священиком, вступив до Ексітер-коледжу Оксфорда. Там познайомився з Вільямом Моррісом (1834 — 1896) — студентів об'єднувала любов до мистецтва; їхня дружба тривала все життя. Саме в коледжі (заснованому в ХІІ столітті) Едвард Берн-Джонс проник духом Середньовіччя і вбачив в ньому джерело свого натхнення.

Дізнавшись про Братство Прерафаелітів зі статей критика Джона Раскіна, а в домі одного з товаришів побачивши акварель Росетті «Данте, що малює ангела» (1853), молоді Берн-Джонс та Міллес захопились творчістю прерафаелітів, а сам Росетті став для них кумиром. Берн-Джонс познайомився з Раскіном і Росетті на початку 1856, а вже в травні того ж року він був прийнятий до студії Росетті.

1857 року він взяв участь в великому проекті свого вчителя, виконуючи розпис стін холу оксфордського Залу Союзів. Окрім цієї роботи, увагу молодого майстра майже повністю поглинув малюнок пером та акварельна техніка, які в нього відзначаються особливою деталізацією.

1860 Едвард Берн-Джонс одружився.

В 1861 році його близький друг і художник Морріс відкрив в Лондоні крамницю «Морріс, Маршал, Фолкнер і Ко», яка спеціалізувалась на виготовленні і продажу предметів декоративного мистецтва, призначених для оформлення домашнього інтер'єру. Діяльність фірми трималась в основному на проектах Берн-Джонса.

В цей час він почав писати аквареллю із додаванням гуаші із бичачою жовчю на коричневій основі. До цього періоду відносяться два портрети Сидонії фон Борк та її кузини Клари; ці роботи були навіяні італійським Ренесансом і відмічені впливом Росетті.

Між 1859 і 1879 художник кілька раз відвідував Італію, що дозволило йому краще вивчити творчість Андреа Мантеньї (1431—1506), Боттічеллі (1445—1564).

В творчості Берн-Джонса з'явилися перші ознаки його власного неповторного стилю, який невдовзі приніс йому славу і рицарське звання — за внесок в мистецтво.

1877 року після виставлення в лондонській галереї Гросвенор картини «Зачарований Мерлін» прийшли справжній успіх і визнання. Невдовзі після цього на Всесвітній виставці в Парижі його картина «Король Кофетуа і жебрачка» користувалась величезною популярністю. 1894 року Берн-Джонс отримув титул баронета. Останні роки свого життя майстер, пізнавши справжньої слави, присвятив великим композиціям на літературні теми.

Едвард Берн-Джонс помер в Лондоні 17 червня 1898 року.

Це частина статті Вікіпедії, що використовується за ліцензією CC-BY-SA. Повний текст статті тут →

більше ...